Відеоролики

Чаус Катерина, 15 р., місто Слов’янськ, Донецька область

Я — звичайна школярка з українського містечка, та моє серце палає від болю за рідну країну й долю друзів, які були змушені залишити Лиман на Донеччині. Саме тому беру участь у конкурсах національно-патріотичного спрямування. Для мене патріотизм — це не гучні слова, а вчинки: писати про Україну, розповідати про її постатей, підтримувати захисників через волонтерство. Я мрію стати історикинею чи культурною діячкою, щоб більше людей дізналися правду про героїчну боротьбу українського народу за свободу та незалежність.

Софія Усаченко 16 років, с. Лука-Мелешківська, (Вінничина)

Я студентка другого курсу Вінницького транспортного фахового коледжу. Попри технічну спеціальність, серцем я – дослідниця минулого. Для мене історія – це не просто шкільний предмет чи набір фактів, а справжнє мистецтво розуміти світ. Це мова часу, якою промовляють покоління. Кожна нова історична постать чи маловідома подія відкриває для мене не лише нові знання, а й нові відчуття. Це мій спосіб пізнавати себе, свою культуру, своє коріння. Я мрію зробити історію ближчою до людей, показати, що вона – жива, цікава й неймовірно актуальна. І якщо моя любов до минулого зможе когось надихнути – я буду щаслива.

Ясь Захар, 10 р., м. Остер (Чернігівщина)

Я навчаюся в шостому класі Остерського ліцею №1. Я дуже люблю грати у футбол, де можна бути швидким, сильним і працювати в команді. Ще я захоплююся шахами —  вони мене навчили думати наперед і уважно все планувати. Також я дуже люблю історію — мені цікаво дізнаватися про минуле нашої країни та людей, які її творили.

Окпокоро Єлизавета, 15 років, м. Дніпро


 

«#Реп_Явір_170: історичний реп про «козацького батька» Дмитра Яворницького» довший ー близько 10 хвилин, та він дає змогу глядачам скласти цілісну картину про постать Дмитра Яворницького: тут подано його розширену біографію, способи вшанування пам’яті діяча за наших часів, особиста оцінка автора діяльності Яворницького та історичної епохи, у якій він жив. Крім того, до відео додано окремі пояснення для повного розуміння змісту репу.

До уваги читачів

Для кращого розуміння історичної постаті Дмитра Яворницького раджу одночасно і слухати, і дивитися відео, адже до слів у репі підібрано відповідні візуальні джерела, серед яких унікальні зразки, що неможливо відшукати в інтернет-просторі. Також під час перегляду варто звернути увагу на дати, що відображатимуться в правому нижньому куті екрана та допоможуть зорієнтуватися в історичних подіях. Нижче надано додаткову інформацію для роз’яснення певних фактів у репі.

  • За григоріанським календарем (новим стилем) Дмитро Яворницький народився 7 листопада 1855 року, а за юліанським (старим стилем) 26 жовтня 1855 року.
  • Нині село Сонцівка має назву Борисівка.
  • Оскільки Харківський університет імені Василя Каразіна в ті часи був місцем, що об’єднувало провідних діячів української культури, то його ще називали «Слобожанськими Афінами».
  • Валуєвський циркуляр (1863) та Емський указ (1875) обмежували використання української мови.
  • «Наступний мій крок, – собі хлопець сказав, – розповісти, як кіш Запорозький постав», ー тут мається на увазі студентський задум Дмитра Яворницького підготувати дослідження на тему «Виникнення та устрій Запорозького коша».
  • Значний вплив на становлення Дмитра Яворницького мали викладачі Харківського університету Олександр Потебня та Микола Сумцов, що обидва зналися на українській мові та культурі.
  • Тема вже обраного Дмитром дослідження для здобуття професорського звання була неприйнятною для імператорських часів, тому через принциповість молодому студентові відмовили виплачувати стипендію. Не маючи грошей, за допомогою друзів Яворницький починає викладати історію в третій чоловічій гімназії і в жіночій гімназії Н. Григорцевич. У майбутньому вчений набуде великого досвіду педагогічної діяльності.
  • Другом Дмитра Яворницького був Яків Новицький, також історик, фольклорист й археолог.
  • У 1883 році Дмитро Яворницький одружився з Варварою Кокіною.
  • У 1883 році Яворницький став членом Історико-філологічного товариства при Харківському університеті. Наступного року читав перші публічні лекції, відвідав VI Археологічний з’їзд в Одесі, а також познайомся з театром корифеїв, що був першим професійним театром у Наддніпрянщині, яка входила тоді до складу Російської імперії. Зокрема, корифеями українського театру були Марко Кропивницький, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Заньковецька тощо.
  • Микола Костомаров найбільш відомий як історик.
  • Нині існують певні суперечності щодо правильності передання прізвища художника Іллі Рєпіна. Чоловік походив з козацького роду на прізвисько Ріпа. Через процеси русифікації він став відомим широкій публіці Рєпіним. Однак сам митець підписував свої картини як Ріпин. Познайомившись з Дмитром Яворницьким, художник знайшов вірного друга й джерело натхнення на все своє життя. Так завдяки цій дружбі з’явилася відома картина «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», для якої образ писаря змальовано з Яворницького.
  • Петро Калнишевський був останнім кошовим отаманом Запорозької Січі, зруйнованої за наказом Катерини ІІ у 1775 році. Після відвідування Соловецького острова, де минали роки ув’язнення отамана, Яворницький підготував наукову працю про цю історичну постать.
  • У Варшаві Яворницький протягом 1895-1896 років склав 4 магістерські іспити на історико-філологічному факультеті, а от захистити свою магістерську дисертацію зміг лише в Казані в 1901 році.
  • У 1905 році в Катеринославі відбувся XIII Археологічний з’їзд.
  • У репі згадуються революції 1905-1907 та 1917-1921 років.
  • Відкриття Катеринославського університету відбулося в 1918 році, коли було зараховано перших студентів.
  • У 1918 році Яворницький одружився із Серафимою Буряковою і був з нею до останніх днів свого життя.
  • У 1923 році більшовики запровадили коренізацію (в Україні ー українізація) для того, щоб збільшити кількість своїх прихильників серед різних національностей, які опинилися під їхньою владою.
  • У 1929 році Дмитро Яворницький став дійсним членом Всеукраїнської академії наук (ВУАН), до цього з 1924 року був членом-кореспондентом.
  • Надалі описуються сталінські репресії 1930-х років.
  • У минулому місто Дніпро називалося Катеринославом.

Історія створення

Цей проєкт я створювала протягом 15 днів. Спочатку мені потрібні були авторитетні джерела про обрану історичну постать, тому за надані книги висловлюю подяку КЗК «ДМПБ» ДМР  Бібліотеці імені Олеся Гончара, де вже кілька років маю статус активного читача. Ознайомившись із необхідними матеріалами, я почала писати текст. Маю великий письменницький досвід, але перевагу до цього надавала прозі. Моєю метою було описати майже весь життєвий шлях Дмитра Яворницького, щоб якнайбільше зацікавити глядачів особистістю діяча.

Коли приблизний текст було завершено, настав час роботи з візуальними джерелами. Тож я перевтілилася в оператора й зняла понад 100 відео як вдома, так і на території Дніпровського музею імені Дмитра Яворницького та будинку діяча. Окремо були використані відеофрагменти з відкритих інтернет-джерел.

Наступний крок ー зробити обкладинку та вибрати найкращі з відео, відредагувавши їх так, щоб кожне з них відповідало словам у тексті.

Потім випробовувала роль композитора. Так, музику створювала сама, і, певно, це було найскладніше. Довелося частково переписати текст, щоб дотримуватися ритму, а потім ー понад 80 спроб запису репу. Насправді враховувала майже всі тонкощі: гучність, такт, дихання, вимову тощо. Коли ж основні матеріали були зібрані, залишилося поєднати музику з відео, ще раз відредагувати, кілька разів прослухати та підготувати додаткові пояснення до репу.

Зозуля Дар’я, 15 років, с. Романки (Дніпропетровщина)

Активна та відповідальна учасниця журналістського клубу «Голос молоді» та гуртка «Інформаційних технологій». Беру участь у створенні інформаційного та відеоконтенту, займаюся підготовкою тематичних інтервʼю, допомагаю вести сторінки в соціальних мережах. Завдяки участі в кількох проєктах набула навичок планування, організації та командної роботи. Ініціативна, креативна та завжди відкрита до нових знань. Окрім цього, відвідую дитячо-юнацьку студію образотворчого мистецтва “Юний художник”, де розвиваю свої навички у сфері малювання та працюю над власними освітніми проєктами. Відповідальна, творча, наполеглива, люблю досліджувати й глибоко вивчати тему, маю сильну мотивацію працювати для України.

Зінченко Дарія, 17 років, с. Андріївка, Полтавська область

Я студентка першого курсу Полтавського університету економіки і торгівлі. Готуючись до НМТ з історії, усвідомила важливість знання минулого. Це надихнуло мене створити відео «Дмитро Яворницький — батько козацької пам’яті», де я поєднала фото, відео та слово. Особливий інтерес викликала його роль у дослідженні козацької спадщини на Полтавщині. Я вважаю, що важливо вивчати історію. Це про минуле, сьогодення й майбутнє.

Вовкула Поліна, 13 р., с. Софіївська Борщагівка (Київщина)

Я творча та допитлива, відмінно навчаюся й завжди прагну пізнавати нове. Закохана в мистецтво, книги та іноземні мови. Я поєдную різні формати творчості: від малювання та екологічних проєктів до досліджень у Малій академії наук України. Вірю, що кожна ідея, утілена з любов’ю, здатна подарувати людям світло й натхнення. Це вже моя третя участь у проєкті «Успіх усупереч». Мрію перемогти, щоб моє бачення життя Дмитра Яворницького було почуте і надихнуло інших.

Яненко Єлизавета, 15 р., родом з Борисівки (Харківщина), проживає в м. Харкові

Я народилася й виросла в селі Борисівці, батьківщині Дмитра Яворницького. Його історія надихнула мене створити подкаст про рідний край і події, що формують нашу пам’ять. Я люблю спілкуватися з друзями, відкривати нове, вести активне життя. Захоплююся спортом і мистецтвом візажу, бо мені важливо творити красу й бачити результат. Вірю, що кожен день — можливість розвиватися. Для мене важливо не лише досягати власних цілей, а й надихати інших. Мрію залишити помітний слід у  майбутньому, розвиваючись у сфері, що робить людей щасливішими.

Могиліна Олександра, 14 р., родом з Великої Новосілки (Донеччина), проживає в Дніпрі

У 2022 році я виїхала з рідної Великоновосілківщини до Дніпра. Тут почала відвідувати секцію «Історія України» Малої академії наук. Живу поряд із місцями, пов’язаними з Іваном Сірком. Відвідувала музей Дмитра Яворницького, чия відданість Україні надихає мене. Моєю мотивацією стало й бажання спростувати стереотипи про Донеччину як повністю зросійщену землю. Для цього я підготувала проєкт — віртуальну подорож від Дніпра до Маріуполя, щоб нагадати про козацьке минуле Донеччини. Хоч зараз не можу відвідати рідні місця, вірю: пам’ять про наш край треба зберігати.

Ковтун Вероніка, 17 р., с. Золочів (Харківщина)

Звуся Вероніка a.k.a. Роні К. Люблю читати, збагачуватися новими знаннями і писати твори. Деякі мої роботи вже надруковані в збірках, таких як “Моя Батьківщина — Україна”, “Пізнай себе, свій рід, свій нарід”, “Успіх усупереч” та “Сильні духом IN-UA”. Крім того, захоплююсь музикою — граю на фортепіано та співаю. Неодноразово брала участь у краєзнавчих конференціях, обожнюю досліджувати історію Харківщини.

Каракаш Марія, 15 років, м. Дніпро

Я з Дніпра, цього року перейшла в десятий клас. Вивчаю англійську, німецьку, корейську та італійську мови. Брала участь і посідала призові місця на олімпіадах і конкурсах імені Тараса Шевченка, Петра Яцика, «Змагаймось за нове життя!». Маю ютуб-канал, де створюю відео на історичну тематику. Зацікавилася Дмитром Яворницьким, готуючи дослідницьку роботу в МАНі  у восьмому класі. Відтоді прагну популяризувати історію мого міста й розповідати про видатних людей, які вплинули на його розвиток.

Дмитро Глущик, 16 років, м. Умань (Черкащина)


Я навчаюсь в Уманському коледжі,
фаховий молодший бакалавр
початкової освіти. Народився
і виріс в Умані. З дитинства
захоплююсь ґаджетами та
створюю відеоконтент. Моє
хобі – спорт і технології. Вони
допомагають підтримувати
життєвий баланс. Кредо:
«Технології – нескінченний шлях
пошуку та розвитку!».

Марія Буко, 20 років, м. Дніпро

Я студентка архітектурного факультету, і для мене архітектура – це не просто навчальна дисципліна, а справжнє покликання. Щиро захоплююсь сучасними тенденціями в архітектурі, водночас високо ціную історичну спадщину та прагну вчитися в неї гармонії й мудрості. Моє прагнення – пов’язати життя з архітектурою, аби реалізувати себе у професії й водночас зробити внесок у процвітання та відбудову нашої країни, створюючи простори, які надихають людей іформують нову якість життя.