Садиба Д.І. Яворницького

Садиба Дмитра Івановича Яворницького – унікальна пам’ятка історії та культури, розташована в місті Дніпрі за адресою: Площа Шевченка, 5 пов’язана з життям і діяльністю видатного українського історика, археолога, етнографа, письменника та громадського діяча Дмитра Івановича Яворницького (1855 – 1940).
Саме тут минули останні 35 років життя вченого, тут він працював над своїми науковими працями, приймав гостей, зберігав частину власних колекцій і творив особливий культурний простір, який сучасники називали справжнім музеєм.

Рішення оселитися в місті Катеринославі Дмитро Яворницький прийняв у 1902 році, коли отримав запрошення очолити щойно створений музей імені Олександра Поля. Це рішення було невипадковим, адже вчений багато років досліджував історію Запорозької Січі та підтримував тісні зв’язки з місцевими науковими й громадськими колами. Яворницький був особисто знайомий із відомим громадським діячем, археологом-аматором і колекціонером Олександром Полем, тому після його смерті саме історик запропонував створити музей на честь видатного земляка.

Для будівництва власної оселі Яворницький придбав у статського радника Г. М. Маркевича земельну ділянку площею 1478 квадратних метрів. За неї він заплатив 300 карбованців. Ділянка знаходилася на розі Дворцової площі та Соборного провулку й на момент купівлі являла собою, за словами самого Яворницького, «пустопорожнє дворове місце».
7 липня 1904 року Катеринославська міська управа надала дозвіл на будівництво одноповерхового кам’яного житлового будинку під залізним дахом, двоповерхової повітки та льоху. Пізніше поруч із льохом було споруджено дерев’яний льодовик. Сам будинок збудували у 1905 році за проєктом інженера-архітектора Леоніда Бродницького, який був добрим знайомим Дмитра Івановича.

У Садибі Д.І. Яворницького кожен елемент мав символічне значення. Вчений неодноразово розповідав гостям, що висадив тут ті дерева й рослини, які згадуються в українських народних піснях, думах та літературних творах.

Перед вікнами кабінету ріс дуб, посаджений самим ученим. Навпроти ґанку височів явір – символічне нагадування про його прізвище. Уздовж паркану були висаджені кущі жовтої акації. Значну частину території займав фруктовий сад. Тут росли калина, барвінок, тополі, сосни та вишні — той самий «садок вишневий коло хати», знайомий кожному українцю з поезії Тараса Шевченка.

Особливе місце займав куточок степу. Яворницький створив на території садиби невелику ділянку, де росли типові степові рослини: ковила, горицвіт, шавлія, полин, лютики та волошки. Саме сюди він любив приходити для відпочинку та натхнення, промовляючи: «Я пішов у свій дикий степ, отимаю натхнення».

Клумби прикрашали півонії, тюльпани та троянди – улюблені квіти господаря. Зазвичай зривати їх було суворо заборонено, але для жінок-гостей Дмитро Іванович іноді робив виняток.

На території садиби знаходилися й господарські будівлі. У двоповерховій повітці на другому поверсі проживав двірник. Тут же зберігалися знамениті скрині Дмитра Яворницького, наповнені книгами та старожитностями. Перший поверх використовувався для зберігання дров і вугілля, необхідних для опалення будинку.

Поряд із льохом стояв дерев’яний льодовик. Узимку сюди привозили великі брили льоду, вирубані на Дніпрі. Вони дозволяли зберігати продукти навіть у спекотну пору року.

Не лише садиба, а й сам будинок був своєрідною експозицією, присвяченою історії українського козацтва. Гості, які відвідували Дмитра Яворницького, згадували, що вже з порогу потрапляли в особливий світ, де всюди були присутні образи запорожців.

 У вестибюлі відвідувачів зустрічали художні розписи та картини на козацьку тематику. Особливе враження справляла робота художника Миколи Струннікова «Тарас Бульба з синами». Також у будинку були представлені «Сцени з козацького життя» художника Тихона Ткаченка, численні портрети козаків, розписана Струнніковим скриня із зображенням запорожця та галерея українських гетьманів, розміщена в кабінеті вченого.

Однак головною цінністю садиби були не речі, а атмосфера. Будинок Яворницького став справжнім осередком популяризації історії України та козацької спадщини. Тут збиралися науковці, краєзнавці, митці та друзі вченого, а розмови найчастіше стосувалися історії Запорозької Січі, археології та української культури. Саме тому садиба Дмитра Яворницького була не лише домівкою видатного історика, а й важливим культурним центром свого часу.