Історія створення
Датою створення музею прийнято вважати лютий 1849 року – саме тоді в Катеринославі за ініціативою директора місцевої гімназії Я. Д. Грахова та губернатора А. Я. Фабра було засновано так званий «Общественный музеум Екатеринославской губернии» – перший у краї музей, що розташовувався в Потьомкінському палаці, який належав Дворянському губернському зібранню. У цей час, як свідчили очевидці, Катеринослав (нинішній Дніпро) був досить своєрідним містечком на високому правому березі Дніпра, із прямими широкими вулицями, величним гостроверхим собором і пам’ятником Катерині II біля нього, кам’яними й дерев’яними будівлями за підтримки губернатора.
Проте життя його громадян залишалося доволі одноманітним, як у типовій російській провінції. Тому невипадково етнограф і археолог А. Терещенко, який подорожував Новоросією у 1852 р., був здивований, знайшовши в Катеринославі музей, що вразив його багатим зібранням старожитностей. Під час Кримської війни, коли в Потьомкінському палаці розмістили шпиталь для поранених, музей перенесли до приміщення Катеринославської класичної чоловічої гімназії, де він залишався до початку ХХ ст.
У музеї поряд з археологічними знахідками, старожитностями місцевого краю, кам’яними статуями експонувалися реліквії Давнього Єгипту й античної Греції, імперські та іноземні монети, зразки гірських порід, палеонтологічні рештки. Найбільшою його пам’яткою вважалася мумія єгипетської жінки з дитиною, яка, за легендою, була привезена губернатором А. Я. Фабром із Єгипту (цей експонат і сьогодні зберігається в музеї). Найкращим періодом для «Общественного музеума» було перше десятиріччя його існування, коли жителі міста, любителі історії та старожитностей охоче приносили до музею предмети й жертвували кошти на вітрини й придбання. Але в подальші роки (1860–1900-ті), не маючи підтримки від влади, музей опинився у занедбаному стані й більше нагадував кабінет навчального закладу. У цей час у приватних осіб (дворян, купців, учителів, лікарів) та в кабінетах земських установ формувалися цікаві колекції старожитностей, нумізматики, живопису.
В музеї поряд з археологічними знахідками, старовинами місцевого краю, кам’яними статуями, експонувалися реліквії Давнього Єгипту і античної Греції, імперські і іноземні монети, зразки різних гірських порід, палеонтологічні останки. Його визначною пам’яткою вважалася мумія єгипетської жінки з дитиною, яка, за легендою, була привезена губернатором А.Я. Фабром з Єгипту (цей експонат і сьогодні зберігається в музеї). Кращими часом для «Общественного музеума» було перше його десятиріччя, коли, зосереджені на новій ідеї, жителі міста, любителі історії і старовини, приносили в музей предмети, жертвували гроші на устаткування вітрин і інші придбання. Проте в подальші роки (1860-1900-і рр.), не маючи фінансової підтримки від властей, музей потрапив у жалюгідне становище, швидше нагадуючи кабінет учбового закладу. В цей же час в Катеринославі і губернії у деяких жителів з дворян, купецтва, інтелігентського середовища (вчителів, лікарів), в кабінетах земських установ, в учбових закладах склалися цікаві і різноманітні колекції історичних і природних старожитностей і антикваріату, нумізматики, живопису.
Одним з найбільших і відомих зібрань була колекція Почесного громадянина Катеринослава О.М. Поля, що налічувала більше 4770 предметів. У 1887 р. Поль відкрив в місті перший приватний музей, що розташовувався в 4-х кімнатах його власного будинку на Соборній площі. В полівському музеї, що мав навіть спеціального зберігача-екскурсовода, було 7 відділів. Значна частина матеріалів була археологічними знахідками, знайденими Полем в курганах і інших похованнях на території Катеринославської губернії, зокрема на Криворіжжі. Вражали сучасників реліквії запорізького козацтва, до яких у Поля було особливе відношення, оскільки по материнській лінії він був нащадком гетьмана Полуботка. Були в музеї і єгипетські старожитності, і культові предмети, і монети всіх країн світу різних часів, і живопис, – тобто це була своєрідна «кунсткамера» в мініатюрі. Після смерті Поля у 1890 р. колекція, яка оцінювалося в 200 тис. крб. сріблом. дісталася його нащадкам, зокрема дружині та сестрі. З листів Парасковії Уварової відомо, що сестра Поля Анна свою частину колекції вивезли, а його дружина, Ольга Семенівна, частково продала, не маючи як грошей на утримання старожитностей, так і на власне життя. У 1897 році Дмитро Яворницький пише статтю під назвою «Забытая коллекция древностей», де закликав зберегти його колекцію та свторити музей у якості пам’ятника Олександра Поля.
Досить багато часу знадобилося ініціаторам, щоб переконати місцеві власті, дворянське товариство в необхідності створення музею, захопити наукові і учбові кола, громадськість цією благородною справою. Нарешті, 6 травня 1902 р. в будівлі Комерційного училища (нині будівля Облради) був урочисто відкритий Обласний музей ім. О.М. Поля. Поступово в нього влилися зібрання першого «общественного музея», що зберігалося в класичній гімназії, приватного музею О.Поля, колекції Д. Яворницького (директор музею у 1902-1933 рр.), Е. Мельник-Антоновича, В. Антоновича, С. Бродницького, І. Акінфієва, С. Сучкова, А. Синявського, Алексєєва Г.П., Гана П.О., Левенсона В.Я., Проніна П.П. та ін.
Спеціально для музею під наглядом архітекторів Г.К. Сандецького і Г.І. Панафутіна в 1905 р. було побудовано приміщення за зразком будинку Гофмана в Берліні (на сьогодні цієї споруди в тому вигляді вже не існує). За перше десятиріччя з невеликої колекції музей виріс до майже 10-тисячного зібрання археологічних знахідок різних періодів і культур, запорізьких козацьких реліквій, церковних старожитностей, етнографічних, нумізматичних, живописних предметів, виробів народно-прикладного мистецтва, книг і документів, фотоматеріалів, – які були розподілені на 9 розділів.
Саме в цей період Обласний музей ім. О.М. Поля, очолюваний Д.І. Яворницьким, перетворився на яскраву перлину, справжню скарбницю історичних і природних багатcтв – пам’ятників місцевого краю і світової культури. Як писав В. Гіляровский: «Музей – Україні всій краса…». Д.І. Яворницьким в 1905 і 1910 роках було випущено два каталоги музейних колекцій і декілька звітів про діяльність музею.
У 1917-1923 рр., перейменований в перший Народний музей Катеринославщини, музей поповнювався приватними колекціями, предметами з дворянських будинків, земських установ, а директор прикладав максимум зусиль, щоб зберегти музейну колекцію і будівлі від руйнування і грабунку. Значно збагатився музей у 1927-1932 рр. (в ці роки він називався Дніпропетровський краєвий історико-археологічний музей), коли Д. Яворницький очолив Дніпробудівську археологічну експедицію. 40 тисяч одиниць археологічних предметів, знайдених на величезній території, де повинен був знаходитися Дніпрогес і плескатися води штучного моря, поступили в музей. Проте науково обробити і узяти їх на облік до початку Великої Вітчизняної війни не вдалося, що багато в чому було пов’язано із звільненням в 1933 р. Д. Яворницького і інших фахівців-археологів, істориків з музею за звинуваченням в «контрреволюції» і «буржуазному українському націоналізмі». Тільки у 1940 р., після смерті Д.І. Яворницького, його ім’я повернено музею і він став називатися Дніпропетровський історичний музей імені Д.І. Яворницького.
Великі втрати поніс музей під час німецько-фашистської окупації. В будівлі музею розмістився штадткомісар міста Клостерман, а експонати під дощем, в негоду, були перевезені до напівзруйнованого приміщення Художнього музею (по вул. Шевченко,21). Евакуйовані на схід музейні предмети майже всі втрачено, ті, що залишилися в місті вивезені німцями. Тільки невелика частина матеріалів була врятована технічними працівниками музею М.Я. Білим і П.К. Дузь.
Справжнє відродження музей пережив у 1970-1980-і роки: в 1975 – відкрита діорама «Битва за Дніпро», в травні 1977 – нова експозиція по історії краю з найдавніших часів до сучасності, а в грудні 1977 – експозиція музею історії релігії і атеїзму (в Преображенському Соборі), в 1982 – заснований літературний відділ і в 1988 – в Будинку Інзова (пр.К.Маркса, 64) почалися роботи зі створення музею «Літературне Придніпров’я», в листопаді 1988 – відкритий для відвідувачів Меморіальний будинок-музей академіка Д.І. Яворницького. В 1979 р. творча група в складі: директора музею Г.Ф. Ватченко, архітектора В.А. Зуєва, художників московської студії батального живопису ім. М. Грекова Н. Бута і Н. Овєчкіна, старшого наукового співробітника музею В.С. Прокудо, художників-оформлювачів з Санкт-Петербурзького комбінату живописно-оформлювального мистецтва В.Л. Рівіна і В.І. Короткова, за створення комплексу діорами «Битва за Дніпро» і залів історичного музею, була удостоєна Державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченко. В 1990-і роки музей удосконалював свою експозицію, істотно доповнивши і змінивши її відповідно до нової концепції історії України і краю, знайденими історичними джерелами всіх типів.
У 1999 році професор Анатолій Фоменко передав музею свою колекцію «Шевченкіана», що налічує близько 2000 предметів. Серед них 350 книг із творами Тараса Шевченка і видань, присвячених його життю і творчості, багато листівок: з автопортретами Шевченка, репродукціями його живописних та графічних творів, малюнків, а також листівки, створені на теми його віршів, із зображеннями пам’ятників поету, місць, де він мешкав тощо; а також значки, медалі, екслібриси, філателістичні предмети, портрети та інші речі. Одними із найбільш цінних в колекції є прижиттєвий «Кобзар», виданий у 1860 році завдяки меценатству Платона Симиренко, «Кобзар» празького видання 1867 року, збірка «Поезії Т. Г. Шевченка, заборонені в Росії», видана в Женеві в 1890 році.
Серед колекцій музею виокремлюють наступні:
- Археологічна колекція;
- Пам’ятки Давнього Єгипту;
- Антична колекція; у 2019 році місцевим нікопольським краєзнавцем Олегом Фатєєвим передана велика колекція фрагментів давньогрецьких амфор, яку він збирав 33 роки; давньогрецькі амфори були виявлені біля колишнього великого скіфського поселення біля села Капулівка й були предметом імпорту у Скіфію з різних давньогрецьких міст-держав[28];
- Колекція козацькихстарожитностей;
- Культова колекція;
- Етнографічна колекція;
- Кераміка, порцеляна, скло;
- Колекція зброї;
- Фалеристичнаколекція;
- Музейна мозаїка;
- Нумізматиката боністика;
- Колекція годинників;
- Меморіальні предмети;
- Книжково-архівне зібрання;
Музей являє собою комплекс з рядом відділів, частина з яких відокремелні та являються собою повноцінні окремі музеї.
Філії музею:
- Діорама «Битва за Дніпро»(з 1975 року)
- Меморіальний будинок-музей Яворницького(з 1988 року)
- Музей «Літературне Придніпров’я»(з 1998 року)
- Музейний центр О. П. Блаватської та її родини(з 1994 року)
- Музей місцевого самоврядування Дніпропетровської області(з 2008 року)
- Музей сучасної російсько-української війни(з 2016 року)
Указом Президента України за №165/2010 від 15 лютого 2010 року історичному музею був присвоєний статус «Національного».
Протягом ХХ ст. музей зазнав чимало труднощів – націоналізація приватних колекцій, репресії 1930-х років, евакуація під час Другої світової війни. Проте після повернення до Дніпра у 1944 р. він відновив роботу й поступово розширював експозицію.
Сьогодні музей має кілька десятків тисяч експонатів і низку постійних зал:
Зала давньої історії – археологічні пам’ятки від кам’яної доби до середньовіччя, серед яких всесвітньо відомий Керносівський ідол та скіфські й половецькі кам’яні баби.
- Зала козацтва – макет Січі, човни-довбанки, козацька зброя, побутові речі та народні картини з образом «Козака Мамая».
- Зала Катеринославщини XIX ст. – карета Катерини II, плани забудови міста, карти й предмети побуту.
- Зала індустріального перевороту – матеріали про перші заводи, залізниці, розвиток нових професій.
- Зала Української революції 1917–1922 рр. – документи, фотографії, речі учасників визвольних змагань.
- Зала 1920–1930-х років – експозиція про НЕП, колективізацію, Голодомор.
- Зала Другої світової війни – фронтові документи, зброя, особисті речі солдатів.
- Повоєнна експозиція «У кожного своя доля» – відбудова, культурне життя, освіта.
- Зала «Це не повинно повторитися» – документи та свідчення про політичні репресії.
У XXI столітті музей став сучасним науковим та культурним центром. У 2012 р. було створено нову експозицію, а в 2014–2015 рр. з’явилися зали, присвячені подіям Революції Гідності та війні на сході України. Музей активно розвиває виставкову діяльність, бере участь у міжнародних проєктах і залишається головним осередком історичної пам’яті Придніпров’я.
Більше інформації можна знайти за посиланнями:
https://www.dnipro.libr.dp.ua/%C3%ADstorichn_muzej?utm_source=chatgpt.com
https://zabytki.in.ua/uk/246/dnipropetrovskii-istorichniy-muzei-im-yavornitskogo?utm_source=chatgpt.com
https://www.dnipro.libr.dp.ua/muzey_im_Yavornytskoho?utm_source=chatgpt.com
Окремо про формування музейної колекції можна дізнатися за цими посиланнями:
Про втрати музею дізнатися більше можна за посиланням – https://www.facebook.com/share/v/17LQPgieVY/